Прикметник

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці

Прикметник
Розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю у мовленні.

Учень/учениця:
відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми. Уживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (без термінів). добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антонім;
пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах;
Змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученнях з іменниками. змінює прикметники за числами і в однині за родами;
визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання) в однині та множині. Граматичне питання до прикметника у сполученні з іменником. користується таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників;
Зіставлення закінчень прикметників з основою на твердий та м’який приголосний в однині і множині. зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст.
Визначення відмінків прикметників за відмінками іменників.
визначає в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв’язку слів у реченні);
Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький. дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини. вживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому);
Вживання відмінкових форм прикметників у множині. Закінчення у називному відмінку множини (вимова та правопис). дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі).